Павло Григорович Тичина - народився 27 (за старим стилем — 5 січня. Є відомості, що 27 січня - це дата хрещення, а народився Павлусь 23 січня) 1891 року в селі Піски Козелецького повіту (тепер це Бобровицький район Чернігівської області) у сім'ї дяка, де в страшних злиднях підростало 13 дітей. Павло був сьомою дитиною, мав унікальний слух і з малих літ прилучався до співу, тим більше, що батькові дуже подобалося керувати своїм власним дитячим хором, який ангельськими голосами виспівував пісню "Тече річка невеличка".
Павлик з ранніх літ був незвичайною дитиною. По-перше, мав феноменальну пам'ять, яка закарбувала події ще з того часу, коли він лише спинався на ноги: спочатку під столом, притримуючись за ніжки його, а потім і назустріч матері, захлинаючись рясним сміхом, у широко розкриті, рідні материнські руки. По-друге, Бог обдарував його талантом не лише музиканта й співака, а й художника. Любов до поезії прийшла значно пізніше, вже після розквіту цих захоплень юного Тичини.
Спочатку Павлик учився в Новобасанівській початковій школі, згодом вступив до духовної Чернігівської семінарії, де дітям церковнослужителів дозволялося вчитися безплатно. У стінах цього закладу минуло цілих тринадцять років, за які в житті Павла Тичини багато чого було: і сльози, і побої від учителів та старших учнів, і напівголодне існування, особливо після смерті батька.
Але були успіхи в музиці (грав на гобої і кларнеті, чудово диригував) та в малюванні (вчився у художника М. Жука). До речі, письменник Михайло Коцюбинський познайомився з Тичиною саме тоді, коли хлопчина змальовував якийсь пейзаж. Довідавшись від Павла, що той ще й вірші пише, відомий письменник запропонував юному обдаруванню прийти до нього в одну з літературних субот. Коли Тичина перед присутніми прочитав свою поезію «Розкажи, розкажи мені, поле», Михайло Михайлович не втримався і вигукнув: "Поет між нами!"
Під час Другої світової війни Тичина перебував в Уфі, але душею рвався в Україну. В цей час поет написав чудовий вірш „Я утверждаюсь”, також „Похорон друга”. Коли Павло Тичина повернувся у Київ, його призначили Міністром освіти України. Помер Павло Григорович Тичина 16 вересня 1967 року в Києві,похований на Байковому кладовищі.
