Сценарії

Книжечка шукає друзів

                                                       Учітеся, читайте,

                                                       Чужому навчайтесь

                                                       І свого не чурайтесь…

Мета. Вчити дітей шанувати рідну мову; виховувати любов, шану, бережливе ставлення до книжок.

Обладнання. Виставка дитячих книжок, малюнки учнів до своїх улюблених книг.

Хід заняття

1.     слово біліотекаря.

Діти, відгадайте, будь ласка, загадку: «Сама мовчить, а всіх розуму навчить».

Вірно, це книжка. І сьогодні наш урок присвячується українській книжці.

(Учні читають тему).

Підніміть, діти, руки, у кого вдома є книжки? Хто їх читає? А які книги любите читати ви? О, то я бачу, що ви шануєте і поважаєте рідну мову, любите читати книжки. Але, на жаль, ще не всі діти такі, як ви, і зараз ви в цьому переконаєтесь.

2.     Інсценізація казки «Пригоди української книжки».

Автор (хлопчик)

У крамниці на полиці

Зажурилась книжка.

Книжка (дівчинка)

Ніхто мене не читає,

Тільки сіра мишка…

А мене ж бо написали

Не для мишеняток,

А для наших, українських

Хлопчиків й дівчаток…

Автор.

І засмучено сказала

Українська книжка.

Книжка.

От, коли б я ніжки мала,

Як та сіра мишка!

Подалась би я з казками

Від хати до хати –

Між малими козаками

Читачів шукати.

Автор.

Раптом сталося щось дивне:

Виросли у книжки

Хоч короткі, та рухливі

Дві тоненькі ніжки.

Крок наліво, крок – направо

І вперед два кроки –

І побігла книжка жваво

На шляхи широкі.

От заходить в першу хату,

До школярки Славки,

Бачить дівчинку завзяту,

Що й не встане з лавки.

Книжка стала на порозі.

Книжка.

Добривечір, Славо!

Почитай мене, будь ласка, -

Я така цікава!

Автор.

Слава каже.

Слава.

Я б читала, так завдань багато!

В мене й так часу замало –

Вчуся навіть в свято…

Аж як літечко прилине,

То прийде і знову,

Може знайдемо хвилину

Тоді для розмови.

Автор.

В книжці літери зів’яли

На такий початок.

Книжка.

Пошукаю трохи далі

Кращих я дівчаток

Автор.

На горбочок із долини

Вийшла на доріжку,

Привіталась до Галини.

Книжка.

Пусти в хату книжку!

Галина.

А про що ти, книжко красна?

Книжка.

Про звірят, природу,

Про минуле і сучасне

Нашого народу.

А якщо казки для тебе

Мають ще принаду,

Прочитати тобі треба

Про царівну-жабу.

Галина.

Гай-гай-гай.

Мене сьогодні

Не цікавлять жаби.

От якби про танці модні –

Це читала я би!

Автор.

Пішла книжка до Василька,

Чує голос низом.

Що ж, Василько зиркнув

Тільки й знов під телевізор.

Завітала до Матвія –

Сумно вийшла з хати:

По-вкраїнськи той не вміє

Взагалі читати.

Не навчила його мама,

Не ходив до школи –

Як німий тепер між нами,

Без рідної мови!

Завітала до Сергія,

Нашого всезнайка,

Що на світі все уміє,

Носозадирайко!

Як зайшла до нього книжка,

Так він гостю привітав.

Сергій.

Я все-все на світі знаю,

Так, що й інших вже навчаю.

Автор.

Відказала книжка.

Книжка.

Друже! Щось ти чванишся задуже!

Ще нема таких учених,

Щоб на світі знали все!

Ти скажи мені по правді:

Бачив ти із моря зірку?

Що ти знаєш про планети?

Чи про атом чув коли?

Звідки нафта узялася?

Де живуть гіпопотами?

Як на тигрів полювати?

Від левиці як втекти?

Ой, не вірю я, щоб знав ти

Із самих своїх думок,

Як літають астронавти,

Чи далеко до зірок?..

Все ти знаєш навмання –

Це, мій друже, не знання,

Це лиш показ, а не сила,

Це, мій хлопче, булька з мила!

А скажи-но, любий сину,

Що ти знаєш про свій край,

Про Вітчизну-Україну?

Ну, кажи ж, відповідай!

Автор.

Червонів Сергій, звичайно,

Стало соромно йому.

Сергій.

Та чекай-но, не тікай-но,

Може я тебе візьму!

Автор.

І сказала книжка.

Книжка.

Сину!

Автор.

Тож бо гордою була.

Книжка.

Дуже вдячна за гостину

Без любові і тепла!

Я піду з твоєї хати

І на мене вже не жди!

Як захочеш книжку мати,

До книгарні сам прийди!

Там книжок іще багато,

Тож купуй їх на здоров’я.

Я ж піду таких шукати,

Що взяли б мене з любов’ю.

Автор.

Вийшла книжка в поле сіре,

Мало що не плаче:

Де знайти їй тепле, щире

Серденько дитяче?

Аж в одній веселій хаті,

Де живе Наталя,

Книжку радо привітали

І на стіл поклали.

Бачить книжка –

В цій хатині від книжок аж тісно,

Бо читають всі в родині:

І матуся, і бабуся,

І татусь, ще й дідусь!

А Наталя! Звісно!

Тільки котик не читає,

Але слухає, вважає…

Книжка тут, там друга,

Третя – повно в шафі, видно.

Аж Шевченко із портрета

Усміхнувсь привітно.

Наталя.

Книжка ще одна! Новенька

Автор.

Скрикнула Наталя.

А за нею тато й ненька

Книжку привітали.

От настав зимовий вечір…

Теплим духом віє з печі.

А Наталочка читала

Голосно й поважно.

Вся родина посідала,

Слухала уважно.

Ну та й добре,

Вже навчилась Наталя читати!

В рідній школі не лінилась –

Зразу це пізнати.

Дочитала і сказала.

Наталя.

На добраніч, книжко!

Автор.

І як скарб її поклала

На столик біля ліжка.

Далі книжка не блукала…

Автор (до дітей).

Чи багато є в вас подібних до Наталі?

Хто шанує, поважає українське слово,

Хто із книжечки читає дзвінко, кольорово?

А чи є між вас такий,

Як Василько чи Сергій?

Ген до школи йде доріжка –

Вас туди проводить книжка.

Щастя то – читати вміти

Слів барвистих самоцвіти,

Мовою батьків, родини

І всієї України!

3. Обговорення казки.

- Чи сподобалась вам, діти, казка?

- Отож, скажіть, чи знайшла книжка друзів?

- Коли? Яких?

- Як з нею поводились Славко, Галина, Василько, Матвій та Сергій?

- Чи сподобалась вам їх поведінка щодо книжки?

- Чому? Доведіть свою думку.

- А як би ви повелися з книжкою?

4. Короткі розповіді учнів про свої улюблені книжки, використовуючи малюнки.

5. Гра-конкурс «Хто більше знає прислів’яїв чи приказок про книжку?»

(Учні змагаються).

1.     Золото добувають із землі, а знання з книжок.

2.     Розум без книги, що птах без крил.

3.     Книга не пряник, а дітей до себе манить.

4.     Дім без книги, що день без сонця.

5.     Книгу почитаю – птахою політаю.

6.     Книга – твій друг, без неї, як без рук.

7.     Книгу читай – розуму набирай.

8.     З книгою жити – з добром дружити.

9.     Книга – світ, книга – серцю привіт.

6. Слово бібліотекаря.

     Чи знаєте ви, діти, як до нас приходить книжка? Де беруть папір? З чого його виготовляють? Вірно, з деревини. Але не треба дуже довго чекати, щоб з маленької насінини виросло дерево, спиляти тісто паперове, а потім з тіста виготовити папір. А потім вже з паперу зробити книжку. Для цього треба скласти гарні вірші, оповідання, надрукувати на книжковій фабриці та ще й ілюстрації намалювати. Як бачите, скільки праці треба докласти, щоб зробити для вас великий подарунок – книжку. Отже, як потрібно користуватися підручниками, іншими книжками?

(Відповіді учнів).

Бібліотекар.

     Вірно. Отож, сьогодні ми приймаємо «Звернення Книжки».

(Зачитує учениця).

1.     Не беріть мене брудними руками!

2.     Не перегинайте мене, від цього випадають мої сторінки.

3.     Не кладіть у мене олівці та інші предмети. Від цього я псуюсь.

4.     Не загинайте моїх сторінок, а користуйтесь закладинами.

5.     Не читайте мене під час їжі!

6.     Щоб я вам довше служила, обгорніть мене.

7.     Підсумок заняття.

-         Про що ми говорили?

-         Що ви запам’ятали?

-         Що було цікавим?

-         Який можна зробити висновок з цього сказаного?