Євген Маланюк – самобутній митець української діаспори ...

 2 лютого (20 січня за старим стилем) народився український поет Євген Маланюк.

Є. Маланюк із найвидатнішого поета української еміграції перетворився на класика української літератури ХХ ст., його поезія – не лише крик зболеного серця, а ще і гарт, очисний вогонь, через який проходить наш народ на нелегкому шляху до своєї державності й духовності.

Пам'ятай про крути

 29 січня відзначили 103 річницю бою під Крутами.

10 цікавих фактів про бій під Крутами

1. 25-27 січня запеклі бої розгорнулися біля станції Бахмач, який українські війська змушені були залишити і відступити до станції Крути.

2. Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 поблизу станції Крути (нині село Пам’ятне Борзнянського р-ну Чернігівщини) під час наступу на Київ більшовиків. Cпіввідношення сил становило 1 до 10 не на користь українців, а співвідношення втрат – 1 до 3 – на користь українців.

3. На підкріплення у Крути були скеровані Перша українська юнацька (юнкерська) школа імені Б. Хмельницького у складі 400-450 курсантів та 20 старшин. До них приєдналася перша сотня (116-130 осіб) добровольчого Студентського куреня січових стрільців. Вони не мали достатньої військової підготовки, була погано озброєні. До курсантів, студентів і гімназистів приєдналося ще близько 80 добровольців із Вільного козацтва з Ніжина.

4. Практично діти, вони мали на озброєнні до 16 кулеметів, бронепоїзд під командуванням сотника Ярцева і бойовий склад сотника Лощенка. Близько шести годин тривав бій з більшовицькими військами загальною чисельністю близько 4800 осіб.

5. Студенти призупинили ворожий наступ. Більшовицькі війська не мали змоги наступати 4 дні після бою. За цей час українські війська здійснили відступ, підриваючи мости та колії. Внаслідок цього війська Муравйова вже не мали можливості перевозити боєприпаси залізницею.

6. Чотири дні після бою під Крутами стали вирішальними для української дипломатії, аби домогтися укладання Брест-Литовського миру, що de-facto означало міжнародне визнання української незалежності.

7. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на станцію Крути, уже зайняту більшовиками. 27 полонених юнаків було розстріляно.

8. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом заспівав "Ще не вмерла Україна", і решта підтримали спів.

9. За рішенням Української Центральної Ради, 19 березня 1918 тіла студентів перевезли до Києва та урочисто поховали на Аскольдовій могилі.

10. У 2006 році на місці бою встановлено пам’ятник. У 2012 році на Аскольдовій могилі замінили дерев’яний хрест на виготовлений із каменю "Козацький хрест". А цьогоріч у день роковин бою під Крутами, відбудеться прем’єра фільму "Крути 1918". В український кінопрокат стрічка виходить 7 лютого.

ЮВІЛЯРИ СІЧНЯ

 Павло Григорович Тичина - народився 27 (за старим стилем — 5 січня. Є відомості, що 27 січня - це дата хрещення, а народився Павлусь 23 січня) 1891 року в селі Піски Козелецького повіту (тепер це Бобровицький район Чернігівської області) у сім'ї дяка, де в страшних злиднях підростало 13 дітей. Павло був сьомою дитиною, мав унікальний слух і з малих літ прилучався до співу, тим більше, що батькові дуже подобалося керувати своїм власним дитячим хором, який ангельськими голосами виспівував пісню "Тече річка невеличка".

Павлик з ранніх літ був незвичайною дитиною. По-перше, мав феноменальну пам'ять, яка закарбувала події ще з того часу, коли він лише спинався на ноги: спочатку під столом, притримуючись за ніжки його, а потім і назустріч матері, захлинаючись рясним сміхом, у широко розкриті, рідні материнські руки. По-друге, Бог обдарував його талантом не лише музиканта й співака, а й художника. Любов до поезії прийшла значно пізніше, вже після розквіту цих захоплень юного Тичини.

Спочатку Павлик учився в Новобасанівській початковій школі, згодом вступив до духовної Чернігівської семінарії, де дітям церковнослужителів дозволялося вчитися безплатно. У стінах цього закладу минуло цілих тринадцять років, за які в житті Павла Тичини багато чого було: і сльози, і побої від учителів та старших учнів, і напівголодне існування, особливо після смерті батька.

Але були успіхи в музиці (грав на гобої і кларнеті, чудово диригував) та в малюванні (вчився у художника М. Жука). До речі, письменник Михайло Коцюбинський познайомився з Тичиною саме тоді, коли хлопчина змальовував якийсь пейзаж. Довідавшись від Павла, що той ще й вірші пише, відомий письменник запропонував юному обдаруванню прийти до нього в одну з літературних субот. Коли Тичина перед присутніми прочитав свою поезію «Розкажи, розкажи мені, поле», Михайло Михайлович не втримався і вигукнув: "Поет між нами!"

Під час Другої світової війни Тичина перебував в Уфі, але душею рвався в Україну. В цей час поет написав чудовий вірш „Я утверждаюсь”, також „Похорон друга”. Коли Павло Тичина повернувся у Київ, його призначили Міністром освіти України. Помер Павло Григорович Тичина 16 вересня 1967 року в Києві,похований на Байковому кладовищі.

КНИГИ ЮВІЛЯРИ

 190 років - "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1831) Миколи Васильовича Гоголя.

Безсмертний твір М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом» протягом багатьох десятків років викликає невичерпний інтерес читачів. Вона, як і багато інших повістей й оповідань автора, наповнена містичними подіями, які відбуваються в житті мешканців українського села 18 століття.

Книги ювіляри

 55 років - "Майстер і Маргарита" (1966) Михайла Опанасовича Булгакова

Історія створення “Майстер і Маргарита”  Відомо шість редакцій твору. Спершу письменник хотів написати «роман про диявола» — сатиричну фантасмагорію із вставною новелою про Христа і Пілата. Варіанти назв роману були такі: «Чорний маг», «Копито інженера», «Жонглер з копитом», «Син В (…)», «Гастроль (Воланда)», «Інженер з копитом» тощо. 1931—1932 рр. у роман увійшли образи майстра і Маргарити, а 1937—1938 рр. з’явилася остаточна назва — «Майстер і Маргарита».

«Ю.Чеповецький – дітям»

2 квітня Токарівською бібліотекою-філією був проведений день читання «Ю.Чеповецький – дітям» для 1-го та 4-го класів.

Бібліотекар Горбенко О.Г. організувала та втілила в життя різноманітну програму заходів, що цікаво та всесторонньо розповіла про життя та творчість Юхима Чеповецького, якому в цьому році виповнюється 100 років з дня народження.

Як для початку заходу, бібліотекар вирішила, презентувавши книгу «Пригоди шахового солдата Пєшкіна», віртуальну презентацію «Неймовірні пригоди М'якуша, Нетака та Непосидька» та буктрейлер «Веселі пригоди Мицика і Кицика». А вже зацікавивши літературними героями, бібліотекар познайомила маленьких користувачів  із самим автором, показавши відеоролик «Сто років за десять хвилин».

Захід з профорієнтації

Зробити вибір професії самостійно старшокласнику досить складно. Тому дуже важливо, щоб знаходяться з ним дорослі могли надати йому в цьому ненав'язливу, але компетентну допомогу.

З цією метою 25 березня бібліотекар Токарівської бібліотеки-філії Горбенко О.Г. спільно з Афанасьєвою С.В. -  працівником ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА №21 м. Миколаєва провели бесіду з профорієтації «Хочу – можу – маю – треба!» для учнів 9-го кл.

Бібліотекар розповіла дітям, що професія - це певний вид трудової діяльності. Окрім того, обговорюються такі питання: що таке загальні і спеціальні здібності; як зорієнтуватися в різноманітті професій і можливі шляхи їх отримання; як зрозуміти, чи є вони у тебе і чи можна розвинути їх; за якими напрямами підготовки здійснюється набір студентів до даного училища? Крім цього, школярам було запропоновано пройти тестування, за допомогою якого вони мали змогу визначити свої професійні схильності.